Бобринецька міська об'єднана територіальна громада
Бобринецький район, Кіровоградська область

Історична довідка

Археологічні знахідки в районі Бобринця свідчать, що територія, на якій він розташований, була заселена людьми близько 15 тисяч років тому.

У 1765—1767 роках урядом проводився перепис населення і господарств півдня України. 1767 року запорізький полковник Андрій Кийнаш доповів Кошеві (козацькому управлінню), що недалеко від річки  Сугоклія засноване поселення Малий Бобринець.

Наприкінці XVIII ст. Бобринець був досить великим населеним пунктом. У 80-х роках тут щороку відбувалося чотири ярмарки. 1816 року у місті проживало 1910 чоловік.

Запровадження військових поселень 3-ої уланської Української дивізії у 1821 році й передача частини земель Єлисаветградського повіту у військове відомство привело до його скасування й утворення з решти цивільних земель новоствореного Бобринецького повіту, що сталося 6 грудня 1828 року.

За указом 5 червня 1857 р. військові поселення почали скасовуватися, згодом відновився Єлисаветградський повіт, правління якого було переведене з Бобринця до Єлисаветграда у 1865 році.

У Бобринці в 1860-их роках жили і працювали корифеї українського театру Марко Кропивницький і брати  Тобілевичі — І.К.Тобілевич (Карпенко-Карий), М.К.Садовський, П.К.Саксаганський, які створили в місті аматорський театральний гурток. У 1864 році в обладнаному під театр приміщенні відбувалися спектаклі трупи Л.Млотковського.

У Бобринці в той час була єдина церква. Через десятки років на кошти княжни Дмитрянської була споруджена Свято-Миколаївська кам'яна церква. У 1912 році освячено Вознесенський собор, будівництво якого тривало 14 років. Це була остання робота архітектора Якова Паученка.

На початок ХХ ст. в Бобринці мешкало 14 294 чоловік, це було друге за величиною місто на території, що в подальшому увійшла до складу Кіровоградської області, після Єлизаветграду (61 488 ос.). В цей період поряд із сільськогосподарським виробництвом діяли промислові й торгові підприємства. Серед заводів виділялися чавуноливарні, колісні, шкіряні й миловарний. Переважали дрібні кустарні підприємства з незначною кількістю робітників. Розвивалися фургонно-колісна, ковальська, швейна галузі. Чимало магазинів та лавок у місті належало Давиду Бронштейну — батькові Льва Троцького.

В 1935 році в місті було відкрито сільськогосподарський технікум. В 1935—1938 ро­ках тут навчався Василь Порик, про це свідчитьмеморіальна дошка на будинку.

З 1930 року почала виходити газета «Червоний шлях», пізніше  перейменована в «Честь хлібороба». У жовтні 1938-го Бобринець отримав статус міста.

Протягом 60-90-х років минулого століття в Бобринці споруджено основні заклади соціальної сфери.

В 1998 році Бобринець прийнято до Асоціації міст України.

14 серпня 2015 року рішенням №781  тридцять восьмої сесії шостого скликання  Кіровоградської обласної ради було утворену Бобринецьку міську об’єднану територіальну громаду з центром у місті Бобринець.